Що треба знати про вироби з натуральної шкіри. Оброблення, дублення, фарбування
28.01.2020 406 0
Натуральна шкіра розрізняється за основними ознаками: типом вихідної сировини, призначенням, способами обробки та фарбування, за способом дублення.
За цією ознакою виділяють шкіру шорно-сідельну, взуттєву й одежано-галантерейну.
Шорно-сідельна шкіра виробляється в основному зі шкір свиней, коней, верблюдів і великої рогатої худоби. З такої шкіри створюють різні аксесуари, ремені, сумки. Така шкіра жорстка, її основні плюси - це максимальна надійність і висока зносостійкість.
Шкіра для низу й верху взуття - це взуттєва шкіра. Вона буває двох типів: шкіра для підошов і устілок є твердим матеріалом, що не гнеться і не стискується. Її одержують зі шкір верблюдів, коней, свиней і великої рогатої худоби. Така шкіра проходить спеціальну обробку, що підвищує її стійкість до вологості й механічних ушкоджень. Другий тип - це шкіра для верху взуття, що повинна бути м'якою, повітропроникною, та легко розтягуватися.
Для одягу й галантерейної продукції використовується шкіра, одержувана з дрібної шкіряної сировини - наприклад, шкіра зі свиней або овець іде на виробництво верхнього одягу, а шкіру лошати, поросят і кози відправляють на виробництво, наприклад, м'яких жіночих рукавичок.
Сировина
Найпоширеніші види шкіри - це шкіра з кіз, свиняча шкіра, овчина, шкіра великої рогатої худоби (буйволи, корови, бики) або коней.
У цій категорії однією з найбільш затребуваних і коштовних вважають шкіру, зроблену зі шкір великої рогатої худоби (мал. 1, 2, 3, 4) - це шкіра буйволів, биків, корів і телят. У різновидів такої шкіри чимало специфічних назв - виросток, опоєк, бичина (мал. 3), ялівка. Так, для виготовлення сумок або поясів, а також жіночих шкіряних курток або взуття, найчастіше використовують телячу шкіру. Всі ці види шкіри цінуються за шляхетну фактуру, еластичність, міцність і велику площу одержуваних шкір. Така шкіра досить товста - до 2-3 мм.
Зараз розроблено чимало способів обробки й фарбування шкіри, які дозволяють домогтися величезної розмаїтості кольорів і фактур - так, шляхом фарбування й тиснення створюється шкіра, що імітує шкіру риби, варана, крокодила, страуса (мал. 1, 2, 4).
Сильно відрізняється від описаних видів шкіра свині - товста підшкірна клітковина складає близько 50% від всієї маси шкіри, але при цьому свиняча шкіра за міцністю не витримує порівняння зі шкірою великої худоби. Найчастіше зі свинячої шкіри роблять взуттєву підкладку, шорно-сідельні вироби, галантерею. Саме свиняча шкіра виявляється найдешевшою з натуральних - її вкрай рідко використовують як основний матеріал, у тому числі за рахунок непрезентабельної дірчастої фактури.
Овечі шкурки зазвичай є невеликими по площі, зате на дотик вони дуже ніжні та м'які. Саме тому овчинка особливо цінується при виробництві аксесуарів - наприклад, сумок чи рукавичок, або верхнього одягу - жакетів чи курток. Це досить дорога шкіра, що буває декількох різновидів, у кожного з яких своє застосування: так, грубошерсті породи овець дають шкіру, використовувану для виготовлення кожухів - вона краще витримує щільну строчку. А зі шкір мериносових овець виробляють шкіру за назвою шеврет, що не відрізняється великою щільністю та міцністю, зате добре тягнеться.
Дрібний хвилеподібний малюнок і м'якість - це ознаки виробу зі шкіри кози. Вона тонка, але високоміцна - це шевро, сап'ян та інші види міцної та тонкої шкіри. На відміну від овчини, козлина водонепроникна та більш щільна, рівномірна за товщиною: волокна у цій шкірі розташовуються паралельно поверхні. З козячої шкіри виготовляють взуття, одяг, оббивку й галантерею. Досить рідко зустрічаються такі різновиди шкіри, як лосина й оленяча. Коштовним видом шкіри вважається шкіра з молодих жеребців.
А найбільш елітні сорти шкір - це шкіри з рептилій і риб: крокодила (мал. 5), пітона (6), варана (7), ската (10), вугра (9), щуки, сазан і т.д. Екзотичним видом шкіри вважається страусина (8), а найдорожчим - крокодиляча. Ціна шкіри одного екземпляра досягає декількох тисяч доларів.
Дублення
За допомогою дублення знищуються бактерії - продублена шкіра не згниє й не принесе ніякої шкоди для здоров'я. Самі речовини, за допомогою яких відбувається дублення, є нешкідливими для організму людини.
Стадії виготовлення шкіри виглядають приблизно так: шкіру знімають, солять - якщо шкіру не просолити, вона почне гнити за рахунок свого білкового складу. Уже в солоному вигляді шкіру перевозять, потім від солі її відмивають і дублять: у кожній шкірі, як і в нашій шкірі, є пори - їх необхідно заповнити дубильною речовиною, що надасть шкірі міцність і припинить процес розкладання. Процес дублення простий - у барабан поміщають шкіру, туди ж заливають дубильну речовину, підтримують певну температуру, і через деякий час шкіра продублена.
Існує кілька видів дублення:
- Рослинне. Саме слово «дублення» відбулося від назви «дуб» - кора верби й дуба відмінно підходять для дублення шкір. Цей метод популярний у галантереях і взутті (шагрень, сап'ян).
- Тваринне або жирове. У цьому випадку використовують жири морських тварин і риб (замша).
- Хромування. Використовують сполуки хрому та сам хром. При цьому варіанті обробки волокна шкіри стискаються, шкіра стає щільнішою (велюр).
- Комбіноване. Синтез рослинного та хромованого методу - цього потребують шкіри, що мають явні дефекти, та пом'яті шкіри ягнят.
Фарбування
Шкіра може мати незліченну кількість варіантів фарбування. Наприклад, шкіру для штучних виробів фарбують вручну зануренням у фарбувальну ванну. Для великих партій виробів зі шкіри використовують фарбувальні чани з лопатами, а великі шкіри фарбують щітками. У кожного типу шкіри свої барвники й своя температура фарбування. Вибір барвника також залежить від бажаного результату - так, для яскравого кольору використовують анілінові фарби. А в чорний фарбують натуральними барвниками.
Оброблення
Шкіра за способами обробки ділиться на гладку, тиснену, шліфовану й лакову. Гладка матова шкіра використовується найчастіше. Тиснення шкіри використовується в основному для різних імітацій - наприклад, імітації шкіри алігатора або вугра. Лакова шкіра найчастіше зустрічається у взутті й галантерейній продукції. Наприклад, вона часто використовується для пошиття сумок. Іноді можна зустріти такий спосіб обробки шкіри, як перфорація - перфорована натуральна шкіра найчастіше використовується для виготовлення автомобільних чохлів на сидіння та інших аксесуарів.
За цією ознакою виділяють шкіру шорно-сідельну, взуттєву й одежано-галантерейну.
Шорно-сідельна шкіра виробляється в основному зі шкір свиней, коней, верблюдів і великої рогатої худоби. З такої шкіри створюють різні аксесуари, ремені, сумки. Така шкіра жорстка, її основні плюси - це максимальна надійність і висока зносостійкість.
Шкіра для низу й верху взуття - це взуттєва шкіра. Вона буває двох типів: шкіра для підошов і устілок є твердим матеріалом, що не гнеться і не стискується. Її одержують зі шкір верблюдів, коней, свиней і великої рогатої худоби. Така шкіра проходить спеціальну обробку, що підвищує її стійкість до вологості й механічних ушкоджень. Другий тип - це шкіра для верху взуття, що повинна бути м'якою, повітропроникною, та легко розтягуватися.
Для одягу й галантерейної продукції використовується шкіра, одержувана з дрібної шкіряної сировини - наприклад, шкіра зі свиней або овець іде на виробництво верхнього одягу, а шкіру лошати, поросят і кози відправляють на виробництво, наприклад, м'яких жіночих рукавичок.
Сировина
Найпоширеніші види шкіри - це шкіра з кіз, свиняча шкіра, овчина, шкіра великої рогатої худоби (буйволи, корови, бики) або коней.
У цій категорії однією з найбільш затребуваних і коштовних вважають шкіру, зроблену зі шкір великої рогатої худоби (мал. 1, 2, 3, 4) - це шкіра буйволів, биків, корів і телят. У різновидів такої шкіри чимало специфічних назв - виросток, опоєк, бичина (мал. 3), ялівка. Так, для виготовлення сумок або поясів, а також жіночих шкіряних курток або взуття, найчастіше використовують телячу шкіру. Всі ці види шкіри цінуються за шляхетну фактуру, еластичність, міцність і велику площу одержуваних шкір. Така шкіра досить товста - до 2-3 мм.
Зараз розроблено чимало способів обробки й фарбування шкіри, які дозволяють домогтися величезної розмаїтості кольорів і фактур - так, шляхом фарбування й тиснення створюється шкіра, що імітує шкіру риби, варана, крокодила, страуса (мал. 1, 2, 4).
Сильно відрізняється від описаних видів шкіра свині - товста підшкірна клітковина складає близько 50% від всієї маси шкіри, але при цьому свиняча шкіра за міцністю не витримує порівняння зі шкірою великої худоби. Найчастіше зі свинячої шкіри роблять взуттєву підкладку, шорно-сідельні вироби, галантерею. Саме свиняча шкіра виявляється найдешевшою з натуральних - її вкрай рідко використовують як основний матеріал, у тому числі за рахунок непрезентабельної дірчастої фактури.
Овечі шкурки зазвичай є невеликими по площі, зате на дотик вони дуже ніжні та м'які. Саме тому овчинка особливо цінується при виробництві аксесуарів - наприклад, сумок чи рукавичок, або верхнього одягу - жакетів чи курток. Це досить дорога шкіра, що буває декількох різновидів, у кожного з яких своє застосування: так, грубошерсті породи овець дають шкіру, використовувану для виготовлення кожухів - вона краще витримує щільну строчку. А зі шкір мериносових овець виробляють шкіру за назвою шеврет, що не відрізняється великою щільністю та міцністю, зате добре тягнеться.
Дрібний хвилеподібний малюнок і м'якість - це ознаки виробу зі шкіри кози. Вона тонка, але високоміцна - це шевро, сап'ян та інші види міцної та тонкої шкіри. На відміну від овчини, козлина водонепроникна та більш щільна, рівномірна за товщиною: волокна у цій шкірі розташовуються паралельно поверхні. З козячої шкіри виготовляють взуття, одяг, оббивку й галантерею. Досить рідко зустрічаються такі різновиди шкіри, як лосина й оленяча. Коштовним видом шкіри вважається шкіра з молодих жеребців.
А найбільш елітні сорти шкір - це шкіри з рептилій і риб: крокодила (мал. 5), пітона (6), варана (7), ската (10), вугра (9), щуки, сазан і т.д. Екзотичним видом шкіри вважається страусина (8), а найдорожчим - крокодиляча. Ціна шкіри одного екземпляра досягає декількох тисяч доларів.
Дублення
За допомогою дублення знищуються бактерії - продублена шкіра не згниє й не принесе ніякої шкоди для здоров'я. Самі речовини, за допомогою яких відбувається дублення, є нешкідливими для організму людини.
Стадії виготовлення шкіри виглядають приблизно так: шкіру знімають, солять - якщо шкіру не просолити, вона почне гнити за рахунок свого білкового складу. Уже в солоному вигляді шкіру перевозять, потім від солі її відмивають і дублять: у кожній шкірі, як і в нашій шкірі, є пори - їх необхідно заповнити дубильною речовиною, що надасть шкірі міцність і припинить процес розкладання. Процес дублення простий - у барабан поміщають шкіру, туди ж заливають дубильну речовину, підтримують певну температуру, і через деякий час шкіра продублена.
Існує кілька видів дублення:
- Рослинне. Саме слово «дублення» відбулося від назви «дуб» - кора верби й дуба відмінно підходять для дублення шкір. Цей метод популярний у галантереях і взутті (шагрень, сап'ян).
- Тваринне або жирове. У цьому випадку використовують жири морських тварин і риб (замша).
- Хромування. Використовують сполуки хрому та сам хром. При цьому варіанті обробки волокна шкіри стискаються, шкіра стає щільнішою (велюр).
- Комбіноване. Синтез рослинного та хромованого методу - цього потребують шкіри, що мають явні дефекти, та пом'яті шкіри ягнят.
Фарбування
Шкіра може мати незліченну кількість варіантів фарбування. Наприклад, шкіру для штучних виробів фарбують вручну зануренням у фарбувальну ванну. Для великих партій виробів зі шкіри використовують фарбувальні чани з лопатами, а великі шкіри фарбують щітками. У кожного типу шкіри свої барвники й своя температура фарбування. Вибір барвника також залежить від бажаного результату - так, для яскравого кольору використовують анілінові фарби. А в чорний фарбують натуральними барвниками.
Оброблення
Шкіра за способами обробки ділиться на гладку, тиснену, шліфовану й лакову. Гладка матова шкіра використовується найчастіше. Тиснення шкіри використовується в основному для різних імітацій - наприклад, імітації шкіри алігатора або вугра. Лакова шкіра найчастіше зустрічається у взутті й галантерейній продукції. Наприклад, вона часто використовується для пошиття сумок. Іноді можна зустріти такий спосіб обробки шкіри, як перфорація - перфорована натуральна шкіра найчастіше використовується для виготовлення автомобільних чохлів на сидіння та інших аксесуарів.
Комментарии
Читайте также: