Позбавлення від мук: книги про внутрішні страждання головного героя

Книги, від яких ридаєш, завжди сповнені глибини та водночас мають дивовижну катарсисну дію. Ми переживаємо за улюблених героїв, але нерідко вкладаємо в їхні проблеми всі ті емоції, які мучать нас самих. Така література насамперед приносить відчуття звільнення, психологічного полегшення. Заразом вона вчить цінувати життя і не опускати рук перед негараздами. Душероздираючі книги по-справжньому здатні шокувати. Згадаймо лише видання Стівена Кінга «Керрі». Книжка розповідає про нещасну дівчинку, яку постійно цькували в школі однокласники, а вдома допікала мати, схиблена на релігійному фанатизмі. Головна героїня зростала в атмосфері приниження й нелюбові, але з часом отримала дар телекінезу та змогла гідно помститися своїм супротивникам. Подібна історія описана в романі Шарлотти Бронте «Джейн Ейр». Однойменна героїня, сирота, зростала в тітки та терпіла приниження від неї і від свого кузена, тітчиного сина. Вона практично ніколи не знала любові й піклування та замолоду була змушена важко працювати. Утім, це не зламало Джейн. Дівчина вперто йшла до власної мети, боролася за своє існування й право на щастя. Її доля схожа на долю головного героя роману Чарльза Діккенса «Девід Копперфілд». Той також був напівсиротою, у дитинстві зазнавав утисків з боку вітчима та вже в дорослому житті відвойовував кращу долю.

Книги з трагічним сюжетом охоплюють дуже різні сфери людського життя. Так, видання Еріха Марії Ремарка «Час жити і час помирати. Люби ближнього твого» присвячене останньому періоду Другої світової війни. Його головні герої зустріли одне одного під час канонад і бомбардувань та зрозуміли, що це кохання з першого погляду і назавжди. Однак, на жаль, життя на полі бою дуже і дуже коротке. Щось подібне відчували персонажі книги Василя Бикова «Альпійська балада», які втікали з німецького полону. Він – радянський солдат-білорус, вона – італійка. Їхньому короткому коханню не судилася довга історія, адже навколо війна, а погоня з табору вже близько. Проте ці почуття стали дуже сильними, а головний герой ціною власного життя врятував кохану від смерті. Трагізм утраченої любові дуже часто стає основою для літературних творів. Але що, коли цю любов украв ворог? Саме в такій ситуації опинився головний герой роману Александра Дюма «Граф Монте-Крісто». Його підло оббрехали і кинули за ґрати, а головний супротивник обманом одружився з його нареченою. Утім, герой зумів вистояти, утекти з в’язниці й відомстити кривдникам. Трагізм літературних творів, однак, не замикається винятково на проблематиці кохання. Так, видання Лізи Вінґейт «Перш ніж ми стали вашими» розповідає про долю дітей із великої бідної родини, котрих колись розлучили одне з одним та віддали до притулків. Книжка демонструє нам, що іноді таємниці минулого можуть кардинально перевернути наше сьогодення. Варто згадати й книги з класики, приміром Федора Достоєвського «Злочин і кара». Проблема морального вибору, волі й волюнтаризму, яка закладена в сюжеті, дотепер не втрачає своєї актуальності. Меланхолійні книги також дуже подобаються читачам. Зокрема, видання «Батько» Мілєнка Єрґовича розповідає про колишню Югославію крізь призму мікроісторії, наповнюючи вас смутком і філософськими роздумами. Дуже глибока й меланхолійна і поезія Джона Мілтона «Утрачений рай».